Згромадження Сестер Служебниць Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії
Congregatio Sororum Servularum Beatae Mariae Virginis Immaculatae Conceptae
«Якби люди знали якою є вічність, вони зробили б усе для того, щоб змінити своє життя».
100-річчя Фатімських об'явлень
"Я - хліб життя. Хто приходить до Мене - не голодуватиме; хто вірує в Мене - не матиме спраги ніколи" /Ів. 6, 35/
Прийди, Святий Духу, наповни серця своїх вірних і запали в них вогонь своєї любові.
РЕЛІГІЙНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ 

2013-10-01

РЕЛІГІЙНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ 
РЕЛІГІЙНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ Папа Йоан Павло ІІ в одній з проповідей звернувся до батьків, пропонуючи їм немовби рецепт на добре людське та релігійне виховання дітей. Він казав: «Якщо хочете оборонити ваших дітей перед деморалізацією та духовною пусткою, які пропонує світ через різні середовища, (…) оточіть їх теплом вашої батьківської любові та дайте їм приклад християнського життя». Короткий рецепт Папи: любов та приклад християнського життя. Любов батьків є найважливішою потребою кожної дитини. Вона хоче бути коханою батьками і хоче мати кого кохати. Тому необхідним є запевнення дитини, що вона є люблена та дуже важлива. Не може забракнути слів про любов. Діти дуже цього потребують в кожному періоді свого життя. Потребують також відчуття фізичної близькості, похвал, спільної радості зі вдач. Дитина хоче відчувати, що є хтось, кому на ній залежить, кому є потрібна, з ким може ділитися власними досвідами. Конкретним вираженням батьківської любові є присвячення дітям часу та уваги. В іншому місці вищезгаданої проповіді Папа говорив:: «Не піддайтеся спокусі запевнення потомству якнайкращих матеріальних умов ціною вашого часу та уваги, які потрібні йому до «зростання в мудрості… (Лк 2,52)» Це не означає, що батьки можуть нехтувати обов’язком матеріального забезпечення дітей. Вони зобов’язані їх утримати, одягти, нагодувати та дати освіту. Однак іноді батьки помилково думають, що діти передусім потребують фірмового одягу та сучасних електроприладів. Часом цілковита заангажованість в працю і багатомісячне перебування поза домом оправдовується словами: «але ж я роблю це для своїх дітей». Якби запитати дитину у будь-якому віці, чи більше хоче нових речей чи присутності батьків, з певністю вибрала б другу версію. Звичайно, бувають ситуації, коли власне виїзд з дому є єдиним джерелом доходу. Однак потрібно старатися, щоб ця ситуація не була постійною та бути вразливим на потребу близькості, яку дитина має в собі у будь-якому віці. Батькам варто іноді зробити іспит совісті рахуючи скільки часу на протязі дня присвячують безпосередньо дитині. Не можна себе обманювати та думати, що якщо вона має усе, що потребує з матеріальних речей, то батьки добрі. Дитина потребує дуже конкретного часу. Прагне, щоб з нею наприклад сісти на підлогу, побавитися, почитати казку, піти на прогулянку. Це необхідна пожива на кожному етапі життя. Якщо цього бракуватиме, то раніше чи пізніше появляться наслідки. Брак часу, уваги та зацікавленості зі сторони батьків часто ведуть до пошуків «альтернативної поживи». Спочатку це буде телебачення, комп’ютер, пізніше друзі і подруги, яким більше довіряється ніж батькам. Потім довга присутність поза домом «десь» або «з кимось». З’являється брак тем до розмов, зростаюча відстань, емоційний холод. Ріст в мудрості та благодаті, тобто повне формування особистості дитини, вимагає дуже конкретної заангажованості. Матеріальне забезпечення, хоч є важливим, проте належить лише до частини батьківських обов’язків. Любов, якої потребує дитина це також любов, якою батьки обдаровуються взаємно. Дитина прагне, щоб тато кохав маму, а мама тата. Це є чимось дуже цінним, що батьки можуть дати саме дитині. Тому не без значення є слова, які хтось сказав: «найкращою інвестицією для дітей є інвестиція в своє подружжя». Взаємна любов батьків є цінним джерелом усяких позитивних почуттів дитини. Присутність батьківської любові, яка є необхідна для доброго та повного розвитку дитини, вимагає конкретного зусилля. Батьки повинні звернути увагу на спосіб, в який спілкуються, пошану, готовність служіння, жести, слова запевнення про любов. Все це створює в домі атмосферу, в якій дитина почувається найкраще, в якій хоче перебувати. Такий дім притягає і не зроджує бажання втечі. Якщо дитина має добрих батьків, то й вона – коли виросте – хоче бути добрим батьком або матір’ю. Бо тоді їй легше реалізувати цей ідеал. Вона так само, як її батьки, хоче створити подібний дім, який не складається лише з гарних меблів і телевізора. Дім – це відкрите, любляче, добре серце. Дім – це мудре правосуддя, це часом нелегкі, непрості, але творчі зауваження, настанови, це постійно відкрите серце матері, серце батька. Дитина, яка виростає в такому сердечному домі, здатна відкрити своє серце іншим. Згідно зі словами Папи другою умовою потрібною для доброго виховання дитини є приклад християнського життя батьків. Від моменту хрещення кожна людина наділена званням Божої дитини. Проте, щоб дитина могла свідомо розвивати свій контакт з Господом їй потрібен провідник у надприродну дійсність. Це є обов’язком усіх християн із її оточення, але передусім – батьків. Слова Ісуса Христа, якими Він звертається до апостолів: «Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Мк 10, 14), можна розуміти і як рекомендацію батькам. Вони є першими проповідниками для своїх дітей і першими свідками Христа. Вони відповідають перед Богом за виховання шляхом впровадження своїх дітей у світ моральних та релігійних цінностей. Ані Церква, ані школа, ані виховні заклади не можуть звільнити батьків від особистої відповідальності. Як кожен з нас, щоб полюбити людину, мусить спочатку з нею познайомитися, подібно щоб зав’язати особисті стосунки з Господом, дитина має про Нього знати. Тому дуже важливо навчати дітей про Бога з раннього віку. Пізніше батькам в цьому можуть допомогти під час катехізації парафіяльної, проте перші знання про Бога діти отримують від батьків. Від них дитина дізнається про існування Бога і про те, ким Він є. Тому важливо, щоб в кожній християнській родині читали Святе Письмо та пізнавали катехизм, в якому знаходимо основні правди нашої вірі та вчення Церкви. Окрім навчання дітей про Бога, батьки не можуть забувати про найважливіший елемент релігійного виховання, яким є приклад життя вірою. Дитина мусить бачити, що батьки дійсно вірять у те, чого її навчають та чинять те, до чого її заохочують. Дитина охоче наслідує батьків, отже, не варто вчити малюка щоденних молитов так, як вивчають віршик – досить спільної молитви. Тоді релігійна практика сприйметься не як щось накинуте зверху, чим можна знехтувати, але як внутрішня потреба. Спільна родинна молитва є дуже важливим способом релігійного виховання дитини незалежно від віку. Однак метою спільної молитви має бути не лише виховання дитини, але передусім спільна зустріч з Небесним Отцем і щоденне доручення Йому свого життя та конкретних проблем. Не молячись спільно родина закриває двері Богу, який прагне прийти їм з допомогою та благодаттю в різних життєвих ситуаціях. Спільна молитва має більшу силу, ніж молитва кожного зокрема. Не лише тому, що тут один за другого молиться, один другому випрошує благодаті з неба, але ще й тому, що Ісус Христос обіцяв особливо бути з тими, що збираються в Його імені. Спільна молитва приносить не одну користь у життя. Вже саме те, що родина спільно стає на коліна перед хрестом, причиниться до любові та й згоди в родині! Бо як же не відпустили б собі провин, як же не усунули б з-поміж себе взаємних непорозумінь такі люди, що молячись молитву «Отче наш», говорять спільно: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим!» Спільна молитва чинить чудеса. Фундаментом усіх релігійних практик, що відбуваються вдома є систематична участь в Службі Божій. Батьки повинні завжди враз з дітьми брати участь у недільній Євхаристії і ніколи без важливої причини її не пропускати. Регулярна участь у недільній Божій Службі виробляє в дітях сумлінність, почуття обов’язку, пошану до Божих та церковних заповідей. Діти повинні розуміти, що недільна та святкова участь у св. Літургії – це дуже важливий обов’язок кожного християнина. Уся родина повинна також часто приступати до святих таїнств сповіді та причастя, бо саме там є джерело духовного життя та святості. Дуже важливо коли батьки не тільки словом, але прикладом показують дітям значення віри у повсякденному житті. Житті згідному з вченням Церкви та моральними принципами. Вибір таких моральних норм, які є вигідними та відкидання невигідних, а також критика вчення Церкви є небезпечною поставою та антисвідоцтвом. Свідчать вони про брак довіри до Господа та вимагань, які Він ставить людині для її добра та щастя. Брати і сестри. Чому сьогодні в світі та навколо нас стільки злочинів та зла? Тому що з багатьох домів прогнано Бога. А чи людство може існувати без віри в Бога? Чи може існувати мир без моралі? Ключем до людського життя є Бог. Він – початок і остання мета людини. Жива віра в Бога – це в’язи, що в’яжуть людину зі Всевишнім; це золота брама, що веде до щастя. Власне дім має бути колискою християнської віри. Як дике деревце можна зробити благородним деревом? Це відбувається через щеплення. Маленька благородна щепа вростає в дичку і робить її благородною. В такий спосіб дике деревце переймає благородні прикмети щепи і само стає благородним. Без благородної щепи дичка ніколи б не стала благородною. Старе дерево вже ніхто не щепить. Подібно й дитина стає благородною через духовне щеплення, яким є віра в Бога. Вона наче та щепа має Господню силу ублагородити дитину. Отож, якщо батьки дадуть своїм дітям виховання, базоване на правдах християнської віри, - дадуть їм найкраще й найдорожче, що можуть дати на дорогу життя, бо зроблять з них добрих Божих дітей, корисних членів своєї Церкви та народу. Автор незнаний.
Жити Словом Божим
aside image