Серце Ісуса, щедре для всіх, які до тебе взивають
Помилуй нас!
Згромадження Сестер Служебниць Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (cілезькі)
Congregatio Sororum Servularum Beatae Mariae Virginis Immaculatae Conceptae  -  de silesia
Прийди, Святий Духу, наповни серця своїх вірних і запали в них вогонь своєї любові.
Святий Йосиф – людина дії, такої дії, що базується на вірі.

2021-01-28

Святий Йосиф – людина дії, такої дії, що базується на вірі.

Постать св. Йосифа в Євангеліях показана досить скупо. Ніколи нічого не говорить, на все, що каже йому уві сні ангел, погоджується, з’являється лише у часі дитинства Ісуса, звідси пишуть про нього лише два євангелісти, Матей і Лука. Ця «скупість» даних про Йосифа, обручника Марії, призводила до появлення у перших віках багатьох апокрифів, тобто творів, що не ввійшли до канону Святого Письма, а описували біблійні події чи постаті. Про Йосифа таким апокрифом була, між іншим «Книга Йосифа Теслі», що описує життя Ісуса зі своїми батьками до 12-річного віку, і який з’явився в Єгипті, на коптській мові, десь у V столітті. До речі, саме апокрифи подають, що Йосиф – це старець. Напевно, автори хотіли якось «вберегти» Марію перед «молодим нареченим». Євангелія натомість нічого не говорять про вік Йосифа, хіба що не згадують його після дитячих років Ісуса, а це потім було підставою вважати, що помер швидко у похилих роках. Проте нічого не стоїть на перешкоді, якщо це була ще не дуже стара людина, середнього віку.

Розповідь євангелиста Матея про Йосифа має на меті не стільки подати історичність подій, скільки показати дію Божого Провидіння у житті людини, а також сповнення пророцтв щодо Месії-Христа. Звідси постійні паралелі на старозавітні історії, які тепер, враз з життям Христа набирають повноти. «Втеча до Єгипту» – це мандрівка предків Христа за часів Якова до Єгипту і потім повернення, Вихід з Єгипту, за часів Мойсея. Тепер, щоправда, явився більш потужний Мойсей, який виведе свій народ з неволі гріха і смерті.
Історія, яка потім сталася у Вифлеємі, тобто «вбивство немовлят» – це натяк на наказ фараона, щоб повбивати всіх народжених юдеями дітей чоловічої статі у Єгипті (див. Вих 1, 16). Євангелист Матей цитує тут пророка Єремію, а саме, що «У Рамі чути голосіння, лемент, гірке ридання: Рахиль плаче за дітьми своїми, розважитись не хоче, бо їх уже немає» (Єр 31, 15). Навіть ця цитата не має історичного характеру, а лише символічний і богословський, бо Рахиль не втратила сина, лише сама померла при народженні Веніямина (див. Бут 35, 16-20). Зрештою, Єремія у своїй книзі, згадуючи Рахиль, мав на увазі не її смерть чи смерть когось з її дітей, а лише від’їзд до Єгипту спочатку її сина Йосифа, а потім, після її смерті, наймолодшого Веніямина. Матей, цитуючи пророка Єремію і подаючи історію, хоч і гіперболізовану, з вбивством немовлят у Вифлеємі, прагне представити Ісуса як нового і потужного пророка, що принесе своєму народові Новий Завіт (див. Єр 31, 31-34), який однак з приводу цього Завіту терпітиме аж до пролиття крові (див. Мт 26, 28).
Історія з поверненням до Галілеї, до містечка Назарет, мала бути підтвердженням, що у житті Христа знову таки сповнюються старозавітні пророцтва, а тому «збулося сказане пророками, що Назорей назветься» (Мт 2, 23). Щоправда, цієї цитати немає у Старому Завіті, вона знову ж, як і більшість подій у другому розділі Євангелія від Матея, має символічний, а не історичний характер. Взагалі, у Старому Завіті, ніде немає згадки про Назарет, можливо з приводу його величини – декілька сотень мешканців. А у часах Христа це містечко тішилося ще й не найкращою славою, що і підтвердив пізніше один з майбутніх учнів Христа, Натанаїл: «А що доброго може бути з Назарету?» (Йн 1, 46). Цей вислів був, скоріше за все, тодішнім місцевим прислів’ям, проте, прислів’я не повстають на пустому місці: чимось «допік» той Назарет жителям Ізраїля. Йоан, у Євангелії якого з’являється це прислів’я, хотів теж показати підстави пізнішого відкинення Ізраїлем «пророка з Назарету».
Матей натомість, пишучи «збулося сказане пророками, що Назорей назветься» використовує тут гру слів. По-перше, назва «Назарет», як здається, має у своєму корені гебрайське «nezer», що означає «вітка», «паросток», «гілка». Матей, щоправда, не цитує пророцтво про цей паросток, який є у пророка Ісаї: «І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння» (Іс 11, 1), але може натякати на це, бо пророцтво стосувалося царя Давида, сина Єссея, а Матей у цілому другому розділі свого Євангелія хоче показати народженого Ісуса як нового Царя з роду Давида. Натомість цитуватиме те пророцтво з Ісаї Апостол Павло у Посланні до Римлян (див Рим 15, 12), та Книга Одкровення (див. Одкр 22, 16). По-друге, назва «Назарет» може теж мати у своєму корені інше гебрайське слово, а саме «nazir», що означає «посвячена (Богу) людина». Такими «назореями» були свого часу Самсон (див. Суд 13, 5), чи Самуїл (див. 1 Сам 1, 11), а в часах Христа – Йоан Хреститель (див. Мт 3, 4; Мк 1, 6), пізніше натомість, хоча лише частково – Апостол Павло (див. Дн 18, 18). Про правила життя назореїв і про їхнє покликання говориться час від часу у Старому Завіті, наприклад у Книзі Чисел 6, 1-21, чи дещо у Книзі Пророка Амоса 2, 11-12.
Однак Христос, якщо Його і можна назвати «назореєм», то зовсім у іншому, новому значенні. Він на відміну від аскетичного Йоана Хрестителя, живе серед людей, бере участь у подіях життя народу (див. Йн 2, 1-11), не цурається ані спілкування з грішниками, ані споживання з ними чи з усіма іншими їжі та пиття: «Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників!» (Мт 11, 18-19). Народжений Христос стає «назореєм» у більш глибинному значенні: Він не просто відмовиться від чогось у житті, такого як комфорт, їжа чи пиття, Він відмовиться від самого свого життя, щоб відкупити свій народ. А тому, відповідаючи на питання учнів Йоана, які питали про піст і порівнювали себе з учнями Христа: «Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?», скаже якось з цього приводу: «Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити» (Мт 9, 14-15).

Отже, Христос в початках Євангелія від Матея – це «богословська збірна» різних образів: це син Авраама, син Давида, новий Мойсей, новий Самсон, новий Єремія. Це новий Цар. Це новий визволитель народу, але цього разу вже повний і остаточний. І що найдивовижніше, місію опіки над цією надзвичайною Особою, Бог доручив простому бідному теслі Йосифу, обручнику Марії. І цю місію Йосиф, без зайвого слова, повністю виконав. Свідомо і добровільно? Історія з уже 12-річним Ісусом у Єрусалимському Храмі (див. Лк 2, 22-33) свідчить, що Йосиф ще й тоді не до кінця усвідомлював, Ким він опікується. Проте виконував свою місії у повній довірі Богу. Тому Йосиф – це приклад людини віри, яка повністю присвятила Богу своє життя, як тільки почула голос Бога, що належить робити. Святий Йосиф – людина дії, такої дії, що базується на вірі.

Джерело: о. Петро С. Балог

Жити Словом Божим
aside image