"Кожна добра душа є як та свічка, що сама згорає, а для інших світить".
Блаженний Едмунд Бояновський
Згромадження Сестер Служебниць Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (cілезькі)
Congregatio Sororum Servularum Beatae Mariae Virginis Immaculatae Conceptae  -  de silesia
«Якби люди знали якою є вічність, вони зробили б усе для того, щоб змінити своє життя».
100-річчя Фатімських об'явлень
Прийди, Святий Духу, наповни серця своїх вірних і запали в них вогонь своєї любові.
Святий Йосип – приклад для наслідування

2017-03-15

Святий Йосип – приклад для наслідування

Погляньмо уважно на літанію до св. Йосипа. Молитовні заклики цієї літанії являють нам образ Обручника Пресвятої Діви Марії та Опікуна Ісуса. Наче шматочки мозаїки вони вимальовують нам постать Йосипа і заохочують кожного з нас наслідувати його.

Свята Маріє молись за нас.  Чому на початку літанії вживається заклик: «Свята Маріє»? Це через те, щоб підкреслити взаємозв’язок між Йосипом і Марією. Покликання Йосипа було міцно пов’язане з покликанням Його Нареченої. Його участь в ділі спасіння світу у великій мірі являється доповненням і розвитком місії Марії. Разом же вони сильно зв’язані з Ісусом. Ісус - це Спаситель світу. Однак, в ділі спасіння світу Він наділив особливими повноваженнями Діву Марії. Господь також вибрав св. Йосипа, щоб саме Він був Його Опікуном і Головою Святого Сімейства. Тому місії св. Йосипа ми не зрозуміємо без зрозуміння місії Діви Марії. Саме цей взаємозв’язок Між Марією та Йосипом і підкреслює перший заклик літанії: «Свята Маріє молись за нас».

 Святий Йосипе молись за нас. Перший атрибут Йосипа – це святість. Що таке святість?

Карл Ранер, один з найвидатніших католицьких теологів ХХ століття, визначав святість, як властивість притаманну Богові, властивість Його істоти, Його природи. Дякуючи цій властивості Бог є винесений понад усяке творіння і перебуває у недосяжній славі.

Святість означає, що Бог любить і бажає тільки того, що добре і відвертається від зла.

Одне з імен Бога – це Qadosh (Святий). Qadosh з єврейської означає: «посвячений, недоторкуваний».

Польський теолог Щурек так говорить про святість:

«Святі речі – це речі, до яких не можна ні наближатися, ні торкатись без дотримання визначених умов ритуальної чистоти. Святі речі відрізняються динамізмом, таємничістю і величністю, яка свідчить про близькість трансцендентної реальності, з-поза цього світу. Вони викликають почуття tremendum i fascinosum.

Коли ми говоримо, що Бог є тричі святий, то це означає, що Бог по своїй природі існує цілковито поза світом, цебто Він є трансцендентний. Недосконалість святу абсолютно до Нього не належить.

Бог – це самоістна (самостійно існуюча) святість. Всяка інша святість творінь є несамоістна, а значить залежна від святості Бога. Несамоістна святість бере участь у святості Бога і є її наслідком. Людина, приймаючи святість, яку уділяє їй Бог, стає святою.

Є святість моральна (учинкова) і онтична (буттєва). Моральна святість полягає на наслідуванні (виконанні) Божої волі. Онтична святість набувається завдяки виключенню предметів (осіб) зі світського вживання і посвячення їх виключно для цілей, пов’язаних з віддаванням Богові слави».

 А де ж знаходиться джерело святості? Без сумніву, джерелом святості є Бог. Основною ж ціллю існування Церкви є освячення людей. Саме для цього вона отримала засоби освячення.

Можна зробити висновок, що найважливіше завдання кожного християнина – це бути святим.

Оскільки лише Бог є джерелом святості, то тільки у Нього можемо її отримати. Це, здається, більшість християн розуміє. Вони ходять до Церкви на Месу, приймають Святі Таїнства, слухають проповіді, моляться, читають Біблію і потрібно признати, що досягають певного рівня святості життя. Однак, пізінше, після перших успіхів, приходить період «застою».  Хоч і використовуємо засоби освячення, а результат невеликий. Деякі навіть знеохочуються і повертаються до старих гріхів. То як же досягнути на практиці святість?

Дуже влучно про це говорить книга Буття: «Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив (Бут 6, 9). Серед грішних людей тільки Ноя Бог признав за праведного. У цьому ж вірші автор показує причину праведності Ноя: «Ной з Богом ходив». Іншими словами цей чоловік відрізнявся від усіх тим, що жив у приязні з Богом, мав з Ним близькі дружні стосунки. Саме з дружби з Господом і витікає справжня святість.

Якщо ми практикуємо свою віру, але все-рівно відчуваємо застій у духовному розвиткові, то причиною може бути те, що більше звертаємо увагу на використання засобів освячення, ніж на стосунки з Богом. Праведий Ной вчить найшвидшої дороги до святості:  «Хочеш бути святим – стань другом Бога!»

 Преславний нащадку Давида молись за нас. У Давида були різні потомки. Соломон частково прославив батька, частково зганьбив . Ровоам взагалі довів царство до поділу. Більшість царів – потомків Давида принесли ганьбу Давидові. Лише деякі, такі як Езекія, Йосія стали славними нащадками Давида.

А що ми приносимо нашим батькам, дідам: славу чи ганьбу?

 Світло Патріархів молись за нас. Для Авраама таким світлом була обітниця Божа відносно потомка і потомків, які мали б вийти від нього. Мандруючи по пустинях, долаючи різноманітні труднощі і спокуси, він втішався Божою обітницею потомства. І останнім потомком, після якого прийшов довгоочікуваний Месія став св. Йосип.

Патріарх Яків довгий час жив у страхові та обмані. Нарешті в Пенуелі йому засвітило світло надії (Бут 32,29). Потім він це світло передає своїм дітям і в коліні Юди бачить прихід зірки надії: «Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів (Бут 49, 10).

Обручнику Богородиці молись за нас.

Св. Максимилиан знал, что Непорочное Зачатие – это ключ к пониманию взаимоотношений между Марией и Святым Духом, что эти взаимоотношения имеют гораздо большее значение, чем мы осознаем. Мария – это не только Матерь Божия. Мистическим образом Она еще является и Супругой Святого Духа. Мария зачала Иисуса, когда «Дух Святый нашел на Нее (Лк 1, 35)». Бог приготовил Деву Марию быть достойной Супругой Святого Духа и Матерью Иисуса, предохранив Ее от всякого греха. Святой Дух не только послал нам через Деву Марию высшую благодать – Иисуса, но Он и сейчас продолжает посылать нам всякую благодать через Свою Супругу.

Поняття Обручника Богородиці вимагає певного пояснення. Будучи Обручником Богородиці і живучи в найближчих стосунках з Нею, він був свідком найбільш інтимних таємниць Пріснодіви. Зокрема Йосип був свідком містичної таємниці єднання Марії з Особами Пресвятої Трійці. З кожною з цих Осіб Вона мали свої неповторні стосунки. Зокрема, св. Максиміліан Кольбе вказує, що Вона була містичним чином Жінкою Святого Духа. Додамо, що Вона також була Матір’ю Сина Божого і дочкою Бога Отця. Цією таємницею жила вповні лише сама Діва Марія. Людиною ж, яка найглибше проникла в цю таємницю був, без сумніву, св. Йосип. Тому титул Обручника вказує, що Йосип був свідком і співучасником найглибшої таємниці єднання людини з Трійцею.

Пречистий стражу Діви молись за нас. Йосип був покликаний до виняткової чистоти у стосунках з Марією. Тут можна згадати блаженних мирян Людвіка і Зелію Мартен, які на початку свого подружнього життя вирішили жити в повній чистоті, як брат з сестрою. Лише після виразного наказу священика, вони погодились подружні інтимні стосунки і народили 9 дітей. Тому нічого дивного немає в тому, що всі 5 їхніх дочок, які залишились живі, стали згодом монахинями. Наймолодшу ж дочку подружжя Мартен знає цілий світ – це св. Тереза від Дитяти Ісус.

Можна теж згадати православного священика св. Йоана Кронштадського, який вирішив жити зі своєю дружиною в повній чистоті.

Не всі покликані до так радикального життя. Однак Йосип вибрав саме таку дорогу.

Годувальнику Божого Сина молись за нас. Йосип як годувальник. Йосип показує, що покликання кожного чоловіка - це бути годувальником своєї родини. Ця родина може бути натуральна або духовна. Однак мати риси годувальника – обов’язок кожного чоловіка. Які це риси?

Працьовитість,

Наполегливість,

Цілеспрямованість,

Творчість,

Відкритість на зміни, вміння опановувати нові спеціальності,

Дух підприємництва,

Вміння заощаджувати, щоб родина мала резерв на майбутнє.

Дбайливий оборонець Христа молись за нас. Оборонець, захисник. Приклад - втеча у Єгипет. Оборонець повинен мати риси: сили, мужності, розсудливості, вміння тверезо оцінити ситуацію.

Дбайливий – означає той, який проявляє власну ініціативу. Він робить не лише те, що його просять, але сам передбачає проблеми родини і вирішує їх. Після вирішення перевіряє чи все в порядку і пильнує ситуації. Дбайливий означає уважний, здатний помічати потреби членів родини.

Голово Святої Родини молись за нас. Титул «Голова» підкреслює факт, що Йосип був справжнім взірцевим головою родини. Він не ховався за плечі жінки, але брав на себе повну відповідальність за сім’ю. Голова – це керівник, генерал, розвідник, провідник, лікар.

Риси, які необхідні для голови родини:

розсудливість (за св. Фомою Аквінським основна риса головуючого),

відповідальність,

вміння керувати,

ініціативність,

далекоглядність,

терпеливість,

стресостійкість.

Йосипе найправедніший молись за нас. Справедливість, праведність – одна з кардинальних чеснот. Полягає вона в тому, щоб кожному віддавати те, що йому належиться.

Йосипе пречистий молись за нас.. Йосип мав чесноту чистоти в героїчній мірі.

Йосипе найрозсудливіший молись за нас. Розсудливість головна з чотирьох кардинальних чеснот. В ній був сильний Йосип. За його прикладом кожний чоловік повинен вправлятись в цій чесноті.

Йосипе наймужніший молись за нас. Йосип вчить, що кожен чоловік повинен бути мужнім. Страх паралізує. Мужній дух розкриває всі наші найкращі риси. Але бачимо, що мужність йде за розсудливістю, не навпаки.

Йосипе найслухняніший молись за нас. Кому він був слухняним? Передусім Богові, який його вчив через сни, через одкровення Ангелів. Він був слухняним Божому голосу. Ця риса підкреслює, що Йосип шукав не своєї волі, але волі Божої.

Йосифе найвірніший молись за нас. Вірність – одна з основних рис, які повинні бути в родині. Наречений і наречена під час шлюбу присягають собі ЛЮБОВ, ВІРНІСТЬ і ТЕ, ЩО НЕ ЗАЛИШУТЬ одне одного ДО СМЕРТІ. Бачимо що вірність аж до смерті становить разом з любов’ю фундамент сімейного життя.

Дзеркало терпеливості молись за нас.  Вдивляючись в образ св. Йосипа можемо побачити наскільки ми самі є терпеливими. Терпеливість – це перша і найголовніша ознака істинної духовної любові агапе.

«4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується» (1 Кор 13, 4-8).

Друже вбогості молись за нас.

Бути вбогим. Що це означає? Це означає не бути прив’язаним до багатств.

Історія з багатим юнаком показує, що виконання 10 заповідей – це перший крок в дорозі до досконалості. Якщо хочемо йти далі, потрібно бути не прив’язаним до усіх багатств, які маємо.

«20 Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?

21 Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.

22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.

23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне» (Мт 19, 20-23).

Св. Йосип був ДРУГОМ вбогості. Це означає, що він добровільно її вибрав і подружився з нею.Бути вбогим це не означає жити в постійній бідності. Йосип вмів бути як бідним, так і багатим.

 Про бідність Йосипа і Марії свідчить той факт, що вони принесли в жертву за очищення Марії після народження сина не ягня але голуба:

«22 А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,

23 як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,

24 і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят» (Лук 2, 22-24).

 Випадок Святої Родини описаний в наступному фрагменті Закону:

«5 А якщо породить дитя жіночої статі, то буде нечиста вона два тижні, як за нечистости її місячної, і буде сидіти вона на крові очищення шістдесят день і шість день.

6 А по виповненні днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення, та голубеня або горлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту до священика.

7 І він принесе це перед Господнє лице, і очистить її, і вона очиститься від джерела своєї крови. Це закон про породіллю дитини чоловічої або жіночої статі.

А коли рука її не спроможеться на ягня, то візьме вона дві горлиці або двоє голубенят, одне на цілопалення й одне на жертву за гріх, й очистить її священик, і вона стане чиста»

(Лев 12, 5-8).

 Бог досвідчував Йосипа також і багатством. Коли мудреці принесли дари для Немовлятка Ісус, мабуть це не були якісь символічні дари. Скоріш за все це були справжні «царські дари».

«І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну» (Мт 2, 11).

Свята Родина, скоріш за все, використовували ці дари під час своєї втечі до Єгипту. Мабуть вони стали підмогою, коли вони повернулись до Назарету і облаштовували свій побут.

 Св. Франциск з Асизу може допомогти нам зрозуміти відношення св. Йосипа до багатства. Саме св. Франциск виспівував СЕСТРУ БІДНІСТЬ, яка відкриває найбільші Божі скарби для людини.

 Подібне навчала св. Тереза від Ісуса, яка у книзі «Шлях досконалості» велику частину своїх розважань присвятила для аналізу духа вбогості. Вона заснувала монастирі босих кармеліток, які були позбавлені сталих доходів і мали жити виключно з Божого Провидіння:

«Повірте, доньки, що власне для вашого добра Господь дав мені незначне розуміння того, які блага криються у святій убогості. Пройнявшись їхнім духом, ви й собі їх зрозумієте, хоч, може, й не настільки; я з Божої ласки пізнаю їх тим глибше, чим довше перед тим уникала бути вбогою, хоч і зобов'язалася до вбогості урочистим обітом; натомість була вбогодухою. Убогість - це добро, яке містить у собі всі блага світу…. У ній - велике панування. Повторюю: вона дарує панування над усіма благами світу, бо той, хто про них не дбає, отримує владу над ними» (ШД 2,5).

«Такий ото герб має красуватися на нашому стязі; докладаймо ж зусиль, аби якомога неухильніше додер­жуватися вбогості в наших домах, в одежі, у словах, а понад усе - у думках. Доки триматиметесь цього, не бійтеся - чернече життя не зазнає занепаду; Бог вам допомагатиме. Високими й міцними є мури святої убогості; так мовила свята Клара, яка хотіла оточити свої монастирі саме такими мурами, а ще - мурами смирення» (ШД 2,8).

 Кармелітський містик св. Йоан від Хреста в своїй славному малюнку-ілюстрації Дороги на Гору Кармель пояснює, як прив’язаність до земних і небесних багатств перешкоджають в дорозі до єднання з Богом. Як прив’язання до земних дарів, так і прив’язання до дарів небесних, відволікають душу людини від прямої дороги на вершину гори з’єднання з Богом. Цю пряму дорогу Містик називає дорогою: «Нічого». По ній йдуть люди, які не прив’язані ані до благ земних, ані до благ небесних.

 Прикладе трудівників молись за нас. Йосип був звичайним теслею. Він багато працював фізично. Від теслі 2000 років назад вимагалося більше ніж від сьогоднішнього столяра. Окрім столярських вмінь він повинен був мати інженерські навички. Теслі будували доми, робили перекриття для будинків, мусили розрахувати міць конструкції дому. Виготовляли вони також двері, вікна, меблі, знаряддя праці. Тесля повинен був мати різнопланову підготовку. Тому св. Йосип може бути прикладом для багатьох працівників, які в поті чола заробляють на хліб.  

 Окрасо сімейного  життя молись за нас. Коли будуються храми скромними коштами, тоді будують лише стіни, дах, роблять скромний інтер’єр всередині. Таких храмів можемо зараз багато зустріти в Україні. Їх не можна порівняти з храмами у Західній Європі, яких не торкнулась війна чи переслідування. Ті храми мають розписані стіни фресками, багаті вирізьблені вівтарі. Всередині такий храм прикрашають багато цінних ікон та скульптур.

Титул: «Окрасо сімейного життя» означає, що св. Йосип не лише забезпечив основні потреби своєї родини, але став також прикрасою родинного життя. Дякуючи зусиллям Йосипа, життя Святого Сімейства було подібне на багато прикрашений храм.

 Опікуне дів молись за нас. Йосип знає як зберігати чистим сімейне ложе, як протистояти гріхові розпусти. Він також знає як виховувати дітей у чистоті, щоб вони не осквернились від впливу світу. Ми зараз живемо в безумному світі, який все більше вдирається в душу людини, особливо дітей. Сучасний світ насичений еротизмом, порнографією, філософією «гендер». Передусім цей світ хоче вбити чистоту, дівочість. Заступництво св. Йосипа особливо допомагає в боротьбі за чистоту. Він може допомогти чоловікам стояти на сторожі чистоти членів їхніх сімей.

 Опоро сімей молись за нас. Св. Йосип був справжньою опорою Святого Сімейства. Діва Марія та Ісус могли завжди на нього розраховувати. В небезпеках, як то під час втечі до Єгипту, так і в спокійних часах він був опорою для Неї та Немовляти.

Сьогодні сім’ї особливо потребують знайти собі опору. Багато сімей розпадається. Часто причиною розпаду сімей є те, що чоловіки не являються опорою своїх сімей. Під час першої ж кризи вони не останні (як справжній капітан корабля), але перші втікають з тонучого корабля своєї родини. Варто прибігати до Йосипа, щоб випросити в нього благодать бути справжньою опорою для своєї родини.

 Втіхо нещасливих молись за нас. Зазнавши страждань за свого земного життя, св. Йосип може зрозуміти і допомогти тим, які переживають страждання і нещастя.

Вміння втішати своїх домашніх – це теж важлива риса чоловіка, батька родини. Чоловік – це не лише годувальник і опора. Чоловік – це також і лікар, який може вилікувати душевні рани своєї дружини, своїх дітей.

 Надіє хворих молись за нас. Хвороба – це наслідок гріхопадіння. Саме через гріх Адама хвороби увійшли у світ. Символічно, що Діва Марія у своєму об’явленні в Лурд, назвавшись Непорочним Зачаттям, одночасно подарувала людям джерело зцілення. Вона, начебто показує на зв'язок між святістю, непорочністю та зціленням від хвороб. Так як Йосип був найтісніше пов'язаний з Дівою Марією за свого земного життя, то так само з Нею зв’язаний і після смерті. У місії зцілення хворих, яку Богородиця несе у світ, Їй допомагає св. Йосип.

 Покровителю вмираючих молись за нас. Діва Марія була присутня в останніх хвилинах земного життя нашого Спасителя. До неї Він звертався з хреста перед своєю смертю. Коли знімали Тіло Христове, коли його складали до гробу Вона також була присутня. Якщо Вона була настільки вірна своєму Сину за Його земного життя, то віримо, що так само Вона дбає за Його Тіло – Церкву, яка залишилась на землі. Подібно як Вона була присутня в годину смерті свого Сина, так само незримо Вона є присутня під час переходу з цього світу і членів Христового Тіла – віруючих. А якщо є присутня Діва Марія, то обов’язково там буде і св. Йосип – вірний супутник Богородиці. Він відіграє також важливу роль, допомагаючи тим, які зустрічаються із смертю.

Коли в 1669 році повстало на Шьльонску (Польща) братство св. Йосипа при цистерському монастирі, то основними його цілями були:

1.     Розвивати побожність до св. Йосипа, зростати в любові до нього та примножувати йому шану.

2.      Випрошувати за заступництвом св. Йосипа благодать щасливої смерті.

3.     Звертатись до Бога за посередництвом св. Йосипа в різних потребах

Часи були неспокійні і тому багато людей вступало в братство саме з огляду на те, щоб випросити благодать щасливої смерті. Церква вже тоді розпізнала важливу харизму Йосипа – бути Покровителем вмираючих.

Постраху пекельних духів молись за нас. Святий Йосип разом з Дівою Марією відіграють важливу роль в боротьбі з силами темряви. Діва – це Та, Сім’я котрої має сокрушити голову стародавнього змія: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту» (Бут 3, 15).

Марія знаходиться у постійній ворожнечі з дияволом. Оскільки Йосип пов'язаний з Богородицею, то і він бере участь у цій відвічній боротьби з силами зла.

Опікуне Святої Церкви молись за нас.  Церква – являється Тілом Христа. Йосипу було доручено опіку над Ісусом за Його земного життя. Нічого дивного, що після Ісусового вознесіння на небо, Йосип продовжує виконувати свою важливу місію. Він надалі опікається Тілом Христовим - Подорожуючою Церквою на землі.

Звідси випливає два висновки. По-перше, чоловіки є відповідальні за свою домашню церкву – свою родину. Можна сказати, що чоловік є священиком у власній родині.

По-друге, ця риса Йосипа підказує чоловікам, що обов’язок опіки над локальною церковною спільнотою лежить передусім на них. Саме чоловіки повинні стати основою парафіяльного активу, який разом з настоятелем парафії вирішуватиме основні парафіяльні потреби.

Конференція виголошена під час паломництва чоловіків до бердичівського санктуарію 15 березня 2014 р. о. Олегом Кондратюком OCD.

За матеріалами Ордену Босих Кармелітів

Жити Словом Божим
aside image